Верховка — Wierzchowka
Використання матеріалів сайту тільки за згодою автора.
Тростянецький район Вінницької області
раніше — містечко Верхівка Брацлавського повіту Подільської губернії
Після розрухи і печалі, відведеної нами в сусідній Ободівці, де минула велич архітектури і роду власників тепер лише вгадується, проїхавши усього якихось вісім кілометрів, потрапити в практично не зворушений часом прекрасний палац — це з розряду фантастики. Але ми ж для того і є, щоб казку робити бувальщиною — і ось, ми у Верхівці!
Поблукавши по поганих дорогах і двічі звернувши не туди, ми переїхали через міст і побачили ось це диво. Попереду нас чекав прекрасно оформлений в'їзд до маєтку, з воротарним будиночком, який вже міг би цілком зійти за палац.
По-моєму дивовижний сільський поміщицький пейзаж.
Красива стіна червоної, саме червоної, цегли обгороджує володіння уздовж старої дороги
Стіна закінчується вежею, що стоїть на березі.
Пройшовши ворота потрапляєш в прекрасний парк, вузька головна алея якого веде прямо до палацу, розташованого на пагорбі
Герб Собаньских (Юноша)
Ганок, що виходить в парк. Коли спочатку бачиш палац, не чекаєш ще, яким буде його головний фасад.
Ось він, головний фасад палацу у Верхівці! Франція, та і годі!)
Палац за нашими мірками у відмінному стані, навколо клумби з квітами — видно, що учбовий заклад, в нім розташований, намагається доступними засобами підтримувати красу.
Головний фасад і головний вхід в палац. У палаці цілих чотири ганки, на кожній стороні, хоча він не занадто великий. Думаю, це пов'язано з особливостями власників. Їх було двоє. Два брати Собанських.
Фігури лицарів охороняють головний вхід
Верхівка ймовірно була заснована в 1600-му році, хоча особливо точних даних немає. Зате є легенда, з якої випливає, що своїм виникненням Верхівка була зобов'язана підприємницькому духу — колись через ці місця тягнувся "чумацький шлях" до Чорного моря — тут слідували вервечки обозів, возів і т.п. Заповзятливий єврей заснував тут невелику корчму, "коршомку". Місце ставало популярним і незабаром "корчомка" перетворилася на повноцінну корчму, біля неї з'являються безліч єврейських крамниць, що торгують тим, що потрібно в дорозі. Мало по малу це місце перетворюється в єврейське містечко, селище. Чумаки роблять його постійним пунктом своїх зупинок. Така ось легенда.* Розташувалася Верхівка при злитті річок Дохно і Берладинки, знайомої нам по по Ободiвцi, давньому володінні Потоцьких (Potocki), що потім перейшло до Собанських (Sobański). Поблизу Верхівки були укріплення, збудовані Богданом Хмельницьким у 1654 році. З початку XIX століття користується правами містечка. У 1857 році у Верхівці налічувалося 415 дворів і 2973 жителі, з яких 722 євреї. У кінці 1880-х було вже 357 дворів і 2467 жителів, з яких 690 євреї**. Цікаво, що зараз у Верхівці числиться 1261 житель, — тенденція до скорочення населення триває
* Праці єпархіального історико-статистичного комітету, 1901, стор. 151-152
** Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich
Панорама Верхівки. . 1914 piк.
У своїй розповіді про сусідню Баланівку, я описував її власника, Ієроніма Собанського (Hieronim Sobański) — чоловіка музи Пушкіна Кароліни Собанської (Karolina Sobańska), за однією з версій — засновниці одеського курорту Короліно-Бугаз. Ієронім, мав велику хлібну справу в Одесі, залишив нам (в Одесі) величезні "Собанська казарми" та Собанський провулок. Ієронім і був першим з Собанських, що володіли Верхівкою. Розлучившись з Короліной, Ієронім одружився вдруге на Ганні Дзиржек (Anna Dzierzek h. Nieczuja) від якої мав у тому числі сина Станіслава (Izydor Stanisław Sobański) (1828(7?)- 1884(6?)), володівшого Верховної після батька.. Проте жодної садиби в Верхівці ні при Ієронімі, ні при Станіславі не було. Станіслав Іеронімовіч в 1852 році одружився графині Теклі Єфросинії Тишкевич (Tekla Tyszkiewicz-Łohojska h. Leliwa), яка подарувала Станіславу трьох дітей — двох синів — ВітольдаСтаніславовича (Witołd Sobański) и Генріха Станіславовича (Henryk Sobański) и дочку, Єфросинію-Марію (Eufrozyna-Maria Tyszkiewicz-Łohojska h. Leliwa). Ієронім, і сам Станіслав Ієронімович поховані недалеко звідси, в Чечельнику, в тамтешній усипальні Собанських
У Чечельнику ж, в костьолі, вінчалися колись мої прабабуся і прадідусь…Хоча до чого це
Верховка, мест. — Подольской губ., Брацлавского уезда; жит. 1738, дворов 251, православная церковь, еврейские синагога и молитвенный дом, школа, 4 постоял. двора, 3 харчевни. Близ местечка есть остатки укреплений, сооруженных Богданом Хмельницким в 1654 г.. *
* Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. Санкт-Петербург, 1890—1907
История городов и сел УССР (1972) згадує про те, що в "травні 1861 року відбулося заворушення селян. 1891 року селяни виступили проти поміщика, що намагався захопити громадські землі."
Після смерті Станіслава Ієронімовича, що послідувала в 1886 році* маєток дістався двом його синам, які вирішили перетворити цей маєток на найкрасивіше місце. У 1891 році Вітольд і Генріх Станіславовичі влаштовують тут найкрасивіший парк, загальною площею в 30 гектар. Для цього був запрошений відомий майстер паркових і садових справ В. Кроненберг (Kronenberg). І незабаром починається будівництво палацу в стилі необароко. Архітектор, на жаль, не відомий. Палац внутрішньо поділений на дві частини, тому тут є чотири входи — по два на кожного брата). Тоді ж були побудовані вже бачені нами романтичні ворота, а також стайні
* напис на надгробній плиті Станіслава Ієронімовича Собанського в Чечельнику. Польські джерела дають іншу дату — 1884 рік.
План парку в Верхівці.
1 -вхід; 2 — головна алея; 3 — палац; 4 — господарські будівлі; 5 — фонтан; 6 — ставок; 7 — фруктовий сад
источник
Брати Вітольд і Генрік були погодками, 1854 і 1855 року народження відповідно. Цікаво, що про дату їх смерті відомостей немає. Зате про те, що вони обоє не були одружені — є. Тільки не варто їм приписувати вже старомодні нетрадиційні потяги — серед жителів Верхівки збереглися перекази, як чоловіки (!) водили до них своїх дружин на ніч… Ну і устої у них там були.
Ось що пише про це Володимир Шмерлінг (Viktor Schmerling): —
"Дружно жили з дівами холостяки Сабанські. Вони усіх жінок вдовольняли що називається. У Щетинихи був чоловік, любив чарку випити. "Якщо пан не дасть наган мені, не дасть сорочку з манжетами, так не приходь до будинку", говорив він дружині. Прийшла Щетиниха до пана, сорочку і наган просить. Відтоді стали пани для чоловіків, у яких дружини на буряках працюють, кожен ранок по бочці вина виставляти. Юхтим — чоловік Щетинихи ходив в сорочці з пресованими манжетами, а у базарний день розгулював по селу з наганом. Привозили чоловіки своїх жінок до воріт графських. Жінок на роботу, а самі пити йдуть. Вже дуже жінки ці на мене сердиті були. Натру з ночі поли мастикою, а уранці дивлюся — навіть на килимах сліди босих ніг. Що за біси ходили, думаю. А потім чую пан говорить дівчаткам: "не попадайтеся Івану в руки, ходити — ходіть, та не ставайте на підлогу босими ногами" — згадує колишній лакей верхівських Сабанських Тесьменецький.
Якщо в селі Стратівці або Верхівці хата під залізним дахом, "бляхою", означало — ходила жінка не лише на буряки, але і до пана в спальню".*
А ось що пише про них у своїх спогадах їх далекий родич Леон Липківський:
"Станіслав Собанський залишив двох синів: Генріха і Вітольда, які жили дуже усамітнено в резиденції, ними самими ж побудованої; своєю працею і хазяйновитістю вони примножили батьківський наділ, і не раз приходили на допомогу знайомим землевласникам у важкий для них час, позичаючи грошима на тривалий строк та під дуже маленький відсоток, при цьому абсолютно не афішуючи це "
* Moje Wspomneienia. 1849-1912. Krakow, 1913. репринт. стор 106-107
Сам маєток, або економія, якщо завгодно, був не найбільший — в 1897 році за ним рахувалося "всього" 789 десятини землі (приблизно 800 гектар) і включав окрім самої Верхівки ще і сусідню Верхівську Дубину — ферму, за якою числилося ще 581 десятина*. В 1914 році він трохи збільшився, — за Верхівкою рахувалася вже 893 десятина**.
Окрім маєтку, у Верхівці, у кінці XIX століття була православна церква, синагога і ще один єврейський молитовний будинок. У 1871 році була відкрита однокласна школа, на кінець 1880-х там було 2 вчителі та 50 учнів. У 1901 році вчителями були священик Овсій Михайлович Глованський і вчитель Сергій Дмитрович Гадзінський.
Був у Верхівці пивоварний завод, водяний млин, 63 ремісника і поштова станція. Верхівка мала власного міщанського старосту — ним був у 1901 році Азріль Шимонович Мельников.
Крім цієї школи, існували ще дві школи грамоти — для хлопчиків і дівчаток. Був у Верхівці пивоварний завод, водяний млин, 63 ремісника і поштова станція. Верхівка мала власного міщанського старосту — ним був у 1901 році Азріль Шимонович Мельников.
У 1884 році в Верхівці була побудована кам'яна п'ятикупольна церква з дзвіницею, яка містилася в двох передніх баштах. Будівництво велося на пожертвування місцевих парафіян і допомогу від казни. Освячена була в ім'я Св. Апостола Іоанна Богослова. До 1888 року парафіян, серед яких були і жителі сусідньої Малої Стратіївки налічувалося 3471 душа. Церква мала в користуванні 67 десятин землі. У 1886 р на церковному цвинтарі посаджений сад. Церква ця, повідомимо, є і зараз — за описом вона збігається з тим, що ми бачили в Малій СтратіївцI. Якщо я раптом помилився в атрибутуванні її розташування — виправлю.
* Володимир Шмерлінг. "Повість про Бесарабську комуну"
** Помістне землеволодіння в Подільській Губернії. Упорядник — В.К. Гульдман, 1898 рік
*** Список землевласників Брацлавського повіту на 1914 рік
Парковий фасад палацу, протилежний до головного. Тут ганок з терасою, досить великою.
Цю сторону лицарі не охороняють, зате прикрашають вази.
Тут є щось італійське …
Ці балкони були закладені при капітальному ремонті будівлі в 1958 році. В 1954 у будівлі був повністю відремонтований дах.
Від ганку в парк вели сходи. Їх ще можна побачити крізь зарості.
А далі в парку можна знайти залишки від фонтану.
Ось що пише про парк у Верхівці відома збірка "Пам’ятники містобудування і архітектури Української РСР " :
"Планувальне рішення парку визначалося характером побудови пейзажу у бік ставка, эа яким на пологому схилі розмістилося село Верхівка. Велика увага приділена підбору і розміщенню рослин уздовж головної алеї, криволінійна форма якої дозволяє послідовно розгортати видові перспективи. Парк добре зберігся, в нім особливо ефектні посадки буку, дуба, ялини, сосни, ялиці, явора, платана. Це добре організований комплекс, в якому глибоко продумані усі сторони композиційного рішення пейзажу".
* Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Главный редактор: Н. Л. Жариков
История городов и сел УССР (1972) пише що "заповідному парку ростуть рідкісні дерева — бархат амурський, берека, дуб червоний тощо."
Доля братів Собанських була трагічна. У 1919 році вони обидва виїхали до маєтку Волочиськ, що належав Леону Ледоховському. Там, разом з господарем маєтку, вони були розстріляні.
Якщо пройти вздовж головного фасаду палацу, в глибині парку видно палацові стайні.
Побудовані в один час з палацом і воротами, вони виконані в тому ж стилі необорокко.
Дах стаєнь підтримується і прикрашається великими дерев'яними кронштейнами.
Коли ми від'їжджали звідси вперше, місяць вже сідав, прямо над палацом і воротами… Романтика!
Подорожуйте!!!
знімки зроблено 12 жовтня 2008 і 26 вересня 2009
One thought on “Верхівка”