Оксана Лобко

 

Один з найбільших у межах Правобережної України Теплицько-Бубновецько-Ситковецький[i] маєток Потоцьких розташувався уздовж Південного Бугу в Гайсинському повіті Подільської губернії та Липовецькому повіті Київської губернії (сучасна територія Гайсинського, Немирівського та Теплицького районів Вінницької області). В документах Потоцьких тривалий час[ii] (принаймні до 1872 р.) він називався Теплицько-Бубновецький[iii]. Пізніше до Теплицького маєтку було приєднано Ситковецькі землі, тому назва змінилась на Теплицько-Ситковецький маєток.

Теплицька частина (scheda) у складі 17 сіл[iv] – одне з восьми земельних правобережних володінь, які мали загальну назву “Уманщина” і належали на початку ХІХ ст. графу Станіславу-Щенсному Потоцькому[v]. Збереглись документи на купівлю ним 26 травня 1796 р. Бубновецького (6 сіл[vi]) та Соболівського ключів (9 сіл[vii]) від родича Северина Потоцького[viii]. У заповіті С.-Щ. Потоцького (1805 р.) Теплицький маєток оцінено у 7 528 633 злотих. Тоді він включав 54 села, 5.017 моргів землі, 13 385 кріпаків та 1 089 вільних людей [ix].

Що ж до Ситковецької частини, то на початку ХІХ ст. вона належала князям Вишневецьким, потім графу Плятеру, в якого й була придбана С.-Щ. Потоцьким (ця частина, як і Немирівська, не входила в склад володінь Потоцького “Уманщина”)[x]. За розподілом майна Ситковецька частина дісталась його синові Ярославу Потоцькому. У 1836 р. в Ситковцях Ярослав Потоцький побудував один з перших цукрових заводів у Російській імперії. З 1853 р. власником Ситковецької волості стає син Ярослава Венчислав Потоцький[xi]. У 1860 р. за 300 тис. рублів сріблом Олександра (Саша) Потоцька придбала у нього Ситковецьку волость у складі сіл шести сіл[xii] і 1 491 «ревізьких душ[xiii] та приєднала до них свій спадок – Теплицькі маєтності. Її ж стараннями 17 травня 1875 р.[xiv] Ситковецький та Теплицький маєтки були об’єднані в єдиний заповідний маєток (або ординацію)[xv] з метою їх закріплення за родиною Потоцьких. Наприкінці ХІХ ст. власником маєтку стає двоюрідний племінник Олександри Потоцької Костянтин Потоцький[xvi], а з 1909 р. – його син Францішек-Салезій.

До Теплицько-Ситковецької ординації (станом на 1875 р.) належало 20 666 дес. землі (без селянських наділів) та 22 села[xvii]; Ситковецький ключ мав 5 619 дес. (без селянських наділів) та шість сіл.[xviii] Загальна площа ординації склала 26 285 тис. дес. землі. Наприкінці XIX ст. до неї входило чимало підприємств: Соболівський та Ситковецький цукрові заводи, три винокурних заводи, кілька потужних млинів, цегельний завод, 24 корчми тощо. Фінансові звіти надсилались до Віляновського маєтку Олександри Потоцької та велись за посередництвом Петербурзького, Одеського, Житомирського та Київського банків і банку Гальперіна в Бердичеві, де зберігались кошти родини[xix].

[i] AGAD AGW ADPUP, sygn. 1, 29. – Nie paginowane; Темірова Н. Р. Теплицько-Ситковецький маєток графа К. К Потоцького в другій половині ХІХ ст. // Донецький вісник наукового товариства ім. Шевченка, Т. 2. – Донецьк, 2002. – с. 66-72; Лобко О. А. Теплицько-Бубновецько-Ситковецький маєтoк Потоцьких XIX – поч. ХХ ст. (економічна діяльність власників у маєтку) //Наукові записки НаУКМА. – Київ, 2006. – Т. 52 [Історичні науки].  – С. 18-26.

[ii] AGAD AGW ADPUP, sygn. 6; 9; 10; 11; 34; 35 – 54; 182. – Nie paginowane.

[iii] AGAD Zbiór kartograficzny, sygn. 484 – 14.

[iv] Антонівка, Брідок, Велика Мочулка, Вищий Ташлик (або як зустрічається в історичній літературі назва села Кривий Ташлик (сучасна назва Веселівка), Нижчий (Гнилий) Ташлик (сучасна назва села Костюківка), Залужжя, Мала Мочулка, Метанівка, Орлівка, Петрашівка, Побірка, Пчельна (Бджільна), Розкошівка, Саша, Соболівка, Стражгород, Шиманівка. (AGAD AGW ZGDAP, sygn. 163, k. 140, 183).

[v] “У 1773 р. Вінцентій Потоцький відкупив у брата Юзефа у Брацлавському воєводстві сс. Бубнівку, Степашки, Ярмолинці, Побірку, Петрашівку, Метанівку, Жерденівку, Соболівку, Орлівку, Брідок, Харпачку, Четвертинівку, Уляницю, Білоусівку, Маньківку, також набув там же Митківку, Струтів, Лукашівку, Антонівку, Шиманівку, третю частину Ладижина з Дмитренками, Ладижинськими Хуторами, Паланкою, Басаличівкою, Шипинками. Усі вище перераховані маєтки утворили Бубнівський, Четвертинівський, Ладижинський, Соболевський, Харпацький ключі. У 1782 р. Потоцький продав Бубнівський, Четвертинівський, Ладижинський, Соболевський, Харпацький ключі синам брата Юзефа Северину та Яну, а у 1786 р. Ободівський ключ С.-Щ. Потоцькому” (Див.: Колесник В. Відомі поляки в історії Вінниччини: Біографічний словник. –  С. 530-531).

[vi] Бубновка, Дмитренки, Басаличівка, Ярмолинці, Харпачка, Степашки.

[vii] Соболівка, Брідки, Орлівка, Метанівка, Петрашівка, Побірка, Антонівка, Шиманівка та Великі Хутори.

[viii] ЦДІАК України. – Ф. 49, оп. 1, спр. 2271, арк. 2.

[ix] Теплицко-Ситковецкое заповедное имение графа К.К. Потоцкого Киевской и Подольской губерний /Сост. С. Лещенко. – Киев, 1897. – С. 9.

[x] Лобко О. А. Поземельні відносини на Правобережній Україні протягом кінця XVIII – поч. ХХ ст. (за матеріалами маєткових комплексів родини Потоцьких) // Матеріали XI подільської історико-краєзнавчої конференції / Ред кол.: Завальнюк О. М, Баженов Л. В та ін. – Кам’янець – Подільський, 2004. – С. 186 – 196.

[xi] ЦДІАК України. – Ф. 486, оп. 5, спр. 416, арк. 61- 62.

[xii] Ситківці, Христофорівка, Бондури, Джуринці, Шура-Бондурівська, Буда-Джуринська.

[xiii] ЦДІАК України. – Ф. 486, оп. 5, спр. 414, арк. 34 – 39.

[xiv] ПСЗ-2. – СПб., 1877. – Т. L. – №. 54708; Рубинштейн С. Ф. Хронологический указатель указов и правительственных распоряжений по губерниям Западной России, Белоруссии и Малороссии за 240 лет. – С. 738, указ №. 3852 – 54708; Лобко О. А. Теплицько-Бубновецько-Ситковецький маєтoк Потоцьких . – С. 19-20.

[xv]  ЦДІАК України. – Ф. 486, оп. 5, спр. 414, арк. 91-92; AGAD AGW ADPUP, sygn. 1, 29. –Nie paginowane.

[xvi] AGAD AGW ADPUP. – sygn. 28. – nie paginowane; Majdowski А., Ze studiów nad fundacjami Potockich z Wilanowa, Warszawa, 1993. – S. 32; Олександра Потоцька в шлюбі з Августом Потоцьким дітей не мали, мешкали у своєму успадкованому від батьків Августа маєтку Вілянув під Варшавою. (Див.: Walczakiewicz F. Hrabina Aleksandra Potocka. Wspomnienie. – Warszawa, 1892. – S. 26).

[xvii] Антонівка, Басаличівка, Брідок, Бубнівка, Вищий і Нижчий Ташлик (Веселівка, Костюківка), Дмитренки, Залужжя, Велика і Мала Мочулка, Метанівка, Орлівка, Петрашівка, Побірка, Пчельна (Бджільна), Розкошівка, Саша, Соболівка, Стражгород, Шиманівка, Ярмолинці та м. Теплик.

[xviii] Ситківці, Христофорівка, Джуринці, Буда-Джуринська, Бондури, Шура-Бондурівська. Majdowski А., Ze studiów nad fundacjami Potockich z Wilanowa, Warszawa, 1993. – S. 32; АGW ZGDAP, sygn. 169 . – Nie paginowane; ЦДІАК України. – Ф. 442, оп. 611, спр. 217; оп. 657, спр. 25.

[xix] AGAD AGW ZGDAP, sygn. 169. – nie paginowane. AGAD AGW ADPUP, sygn. 53., K. 28.