Чернятин.

Czerniatin


Використання матеріалів сайту тільки за згодою автора.


раніше село Літинського повіту Подільської губернії
тепер — Жмеринського району Вінницької області.

Після Носківців ми рушили на Північ, загальним напрямом на Хмільник. Але по дорозі нас чекав ще Чернятин. Це не далеко. Про нього я знав що це дивовижне в архітектурному плані місце, досить не звичайне для України, і більше, мабуть, нічого. Оскільки там тепер знаходиться аграрний коледж Міністерства Аграрної політики України, знайти його було просто — по дорозі був покажчик, куди потрібно звернути. Дорога відмінна.
Те, що ми побачили, цілком виправдало наші очікування — дуже красиво. І, що досить рідко тепер — доглянуто, в міру сил.

Чернятин.

Головні ворота садиби. І зараз вони викликають повагу, але раніше були ще цікавіші — " в парк вели ворота, які покоїлися на двох потужних стовпах з цегли з вставками, виконаними з черепашника і завершені загостреною аркою, в загальному стилі палацу. На стовпах згори були круглі кулі".
 

Чернятин.

Пройшовши по алеї від головних воріт, бачимо ще одні. Думаю раніше їх прикрашали статуї. Призначення їх точно не зрозуміле, можливо вони відділяли парк від присадибній території. 
 

Чернятин.

Зліва від них стоїть будиночок воротара.
 

Землі ці відносилися до так званого Маньковецького ключа — по назві сусіднього села Маньківці, головного тоді в системі місцевого управління. Відомо, що були ці землі спадковим володінням сім'ї Свирщев герба Ястребець. Ян Свирщев обміняв Маньковецький ключ з королем Польським Сигизмундом-Августом. Король натомість віддав йому Гусятин і Кутківці. Після переходу до Корони ці землі увійшли до панського староства. Пізніше вони переходили з рук в руки — серед власників цих земель (Чернятин, Маньківці, Слобідка, Топорівка і ін.) були Выговские, Любомирские и Понинские. У 1730 році король Август II віддав Маньківці Томашу Дамбському, (Tomasz Dąmbski h. Godziemba), бургграфу Іновроцлавському, одруженому на Маріані Колчинській (Marianna Kolczyńska h. Rogala). Томаш, який володів ще і Витківцями, помер в 1748 році, залишивши двох синів — Станіслава (нар. 1720 і Йозефа (нар 1724). Ці володіння дісталися старшому, Йозефуу Дамбьскому (Józef Dąmbski h. Godziemba), кавалерові Ордену св. Станіслава, одруженому на Францизці Дембовськой (Franciszka Dembowska h. Jelita). У них була дочка Текля (що за ім'я, чесне слово))) і син Ігнацій (Гнат по нашому). Так от Маньковецький ключ перейшов якраз цій самій Теклі Дамбской (Tekla Dąmbska z Dąbia h. Godziemba), що вийшла заміж за Ігнациія Вітославського (Ignacy Witosławski h. Nieczuja). Сім'я Вітославських (належали до герба Нечуя) не була особливо відомою і могутньою, найвідомішим її представником на ту пору був Михайло Вітославський  (Michał Witosławski h. Nieczuja) — вікарний єпископ, а потім єпископ Беліненський. Братом цього єпископа і був згаданий Ігнацій,одружений на Теклі. Втім він теж обіймав певну посаду — коронного обозного. Вони мали сина — теж Ігнація. Сподіваюся ви не заплуталися…
Просто хочеться згадати усіх, причетних до створення в українських степах цього готичного дива. А тим більше — Ігнацій Вітославський і побудував його. Ось тільки більше про нього, на жаль, сказати поки нічого.

Чернятин.

Якщо далі йти по тій алеї — попереду ще ворота
 

Чернятин. Дворец

А ось справа вже можна бачити палац. Не лякайтеся — краса — попереду. Це, так скажімо, частина бічного (північного) фасаду, яка дивиться на дорогу. Добре видна надбудована за радянських часів частина — поверх над колонадою.
 

Ні, ну дещо про нього, про Гната Гнатовича Вітославського  (Ignacy Witosławski h. Nieczuja) — а саме так він звався після приєднання Польщі — відомо. Народився цей гідний муж в 1790-му році, приблизно в 1820-му — одружився, обраницею стала Ружина Дембовська (Rozyna Dembowska) (нар.~1800). У них була всього одна дитина — син — Євгеній. Євгеній Гнатович Витославьскiй (Eugeniusz Witosławski h. Nieczuja) якiй народився відразу після весілля. Змужнівши, взяв в дружини кого б ви думали — свою двоюрідну сестру — дочку сестри свого батька, Олени Гнатівни  (Helena Witosławska h. Nieczuja) (1790-1870) и і Костянтина Дембовського (Konstanty Dembowski h. Jelita) (1784-1856), який мав чин полковника. Звали її Ядвига Костянтинiвна Дембовська (Jadwiga Dembowska h. Jelita). Возможно, свадьба состоялась в 1850-м году. На этом, к сожалению, все. Наступна "відомість" — польське повстання 1863, в якому Вітославських так чи інакше взяли участь і в 1865 році вони вимушено продають свої маєтки Миколі Олександровичу Львову. Єдине зображення, хоч якось пов'язане з прізвищем Вітославських це зображення їх герба, до якого вони належали.

730px-POL_COA_Nieczuja.svg

Герб Нечуя (Nieczuja), до якого належала сім'я Вітославських

 (COA based on template made by Bastianow which is based on works of Mr. Tadeusz Gajl.)
 

Чернятин. Дворец

Бічний і "Задній" фасади палацу
 

Точна дата будови, архітектор палацу — так само спірне питання. Більшість джерел вказують 1830 рік і польского архітектора Генріха Іттара (Henryk Ittar) (1773-1850), навчавшегося у Римi. Інший варіант — 1820- рік .
Що можна сказати більш-менш безперечно — це те, що в 1814 році Діонісій Міклер облаштував в маєтку прекрасний парк. Ну якщо парк закладений в 1814, то логічно припустити, що палац побудований приблизно в цей же час ну або в цей же час вже закінчувався його проект 

Чернятин. Дворец

Поступово ми виходимо на головний фасад палацу…
 

Чернятин. Дворец

Ось це готичне диво!
 

Чернятин. Дворец

Цей малюнок виконаний Наполеоном Ордою в 1870-му році. Приблизно цей же ракурс, трохи далі. Видно, що бічний фасад (повз який я нещодавно довго вас водив) раніше був зовсім іншим — у Орди там виступає одноповерхова
будова з двоскатним дахом — думаю її знесли незабаром, оскільки зроблена в радянський час згадана "надбудова" другого поверху над колонами була "за рогом" від далекої лівої вежі палацу. А у Орди там цілий будинок видно…Взагалі ж хочеться примітити тут ( не побоюся я каменів, що летять в мене у цей момент) — малюнки Наполеона Орди в якості орієнтиру по архітектурі використати скажімо так, проблематично. Чого варті тільки пропорції цих самих готичних "веж" відносно будівлі — і не кажіть, що вони були перебудовані. Не були. Це звичайно не зменшує його величезних заслуг перед історією, часто завдяки його малюнкам ми взагалі маємо уявлення про те, як те або інше місце виглядало раніше — адже зараз це часто просто пустир…

Чернятин. Дворец

Головний вхід охороняють два леви
 

Чернятин. Дворец

Як ви знаєте, фотографувати я люблю)) Але цих левів я назнімав величезну  кількість разів — вже дуже вони симпатичні!) Не дивлячись на те, що у обох відламано по одній передній лапі..
 

Чернятин. Дворец

А відламані лапи пояснюються просто — раніше цими лапами леви тримали фамільні герби — один тримав герб Вітославських, інший — Дембовських.
 

Чернятин. Дворец

Головний вхід повторював герби в лапах левів — хазяї немов передчували долю гербів у левових лапах. Звідси їх збивати не стали або не змогли. Герб Вітославських — ліворуч, Дембовських — справа..
 

Чернятин. Дворец

Готичний фасад цей неймовірно красивий і гармонійний, і постійно притягує до себе.
 

Чернятин. Дворец

Чернятин. Дворец

Чернятин. Дворец

Тут майже усе родом з XIX століття — наприклад вхідні двері — навколо них — металевий наличник, а на  верхній частині — красиві ажурні грати. Збереглися навіть красиві металеві лапи верхніх петель.
 

Чернятин. Дворец

Але з боків вже висять бра із зірками і серпами і молотами.
 

Будувався палац в два етапи — так пише Роман Афтаназі. Спочатку це був прямокутний будинок, побудований на високих підвалах, з головним фасадом, оберненим на південь, — зовсім не тим, який ви бачите на знімках вгорі. Цей фасад — західний.

Чернятин. Дворец

До історії спорудження палацу повернемося трохи пізніше, а доки прогуляємося  околицями, спустившись від нинішнього головного фасаду вниз.

Чернятин. Парк

Як видно на знімках, палац стоїть на досить значному пагорбі.
 

Чернятинський парк був закладений в 1814 Діонісієм Міклером — великим майстром своєї справи, скажу я вам. Я бачив залишки безлічі його творінь, де він вміло користувався єством природи створюючи прекрасні садово-паркові ансамблі. Звичайно, це частина англійського паркового стилю, в якому працював містер Міклер, але ж стиль цей передбачає суперництво (або співробітництво?) З самою природою, якщо не брати вище, а це не найпростіше справа! А в нього виходило. Свідченням тому — численні його творіння в Подільській губернії, де містер Міклер прикрашав природу. Чернятинський парк розбили на місці лісу, де росли в основному дуби і граби. Міклер додав сюди ще більше ста порід дерев.

Чернятин. Парк

На ліво від головного фасаду починається алея, яка веде ще до одних садибних воріт.
 

До палацу вели дві алеї. По одній з них ми пройшли на самому початку. Праворуч від тієї алеї був город, облямований стіною з декоративних дерев. А ось друга алея, як ми бачимо на знімку вгорі — набагато красивіша, облямована каштанами, проходила колись по краю яру. Навкруги були посадки ялини, прекрасних дубів і сріблястих тополь.

Чернятин. Парк

Безумовно, будь-який палацово-парковий ансамбль обов'язково прикрашений водоймою. У Чернятині він навіть не один. Чернятинські водойми були зроблені загатою протікаючого тут струмочка . Слід сказати, що ця частина ансамблю не менш прекрасна, ніж сам палац. Втім — на верхньому знімку ставок вже видно у кінці доріжки крізь дерева, і скоро ви переконаєтеся в цьому самі. Пішли). 

На ліво від доріжки до водойми йде красива широка стежина. Цілком можливо, що це частина планування Діонісія Міклера
 

Чернятин. Парк

Ось вона — романтична водна гладінь палацового ставка. Ні подиху вітерця, анінайменших брижів — чисте дзеркало води, в якому відбиваються дерева, які стоять прямо на березі, злегка затягнені осінню і від цього ще прекрасніші. І звичайно небо.
 

Міклер дружив з природою, розумів і поважав її, це відчувається в його творіннях. Він просто трохи покращував те, що створила природа. Наприклад — цей чудовий ставок і повний романтики круглий острів всередині.

Чернятин. Парк

Скажу чесно — ставка на фотографіях у мене ще більше ніж левів. Неймовірно красиво.
 

Чернятин. Парк

Ставок тут не один. Той, що ми бачили — головний і найбільший — це якраз в черзі останній. А через доріжку, на якій стоїть це трируке дерево, — ще ставок, в який втікає струмок.  
 

Чернятин. Парк

Другий ставок — і меньше і не такий доглянутий.
 

Чернятин. Парк

Чернятин. Парк

Раніше парк був вишукано прикрашений альтанками, невеликими павільйонами, мармуровими скульптурами, вазами. Нічого цього ви не знайдете тут… Ось тільки на березі романтичного ставка видно залишки від фундаменту чогось — можливо була раніше альтанка або павільйон.

Чернятин. Парк

До честі радянських часів скажу, що не усе було так погано тут — наприклад, якщо придивитися, то видно, що береги ставка були одягнені бетоном — може і не гранітна набережна, зате ставок зберігся в прекрасному видгляді..
 

Чернятин. Парк

З цього боку — якісь будівлі, час виникнення і призначення яких мені не відомі. Вдалині, за купами щебеня видно не висока огорожа, яка на мій погляд, обгороджувала відкритий манеж, відповідно і будівлі ці — або стайні, або щось з цим пов'язане..
 

Чернятин.

Чернятинъ, село, принадлежит дворянке Московской губернии Марье Михайловне Львовой (православная). Владетельница живет в имении, почтовый адрес — ст. Сербиновцы. Всей земли в имении — 1493 и 1/4 десятин, в том числе  — усадебной — 69 десятин, пахотной — 478 и 1/2 десятины, леса — 816 и 1/2 дес., сенокоса — 24 и 3/4 дес., под прудом — 73 и 1/4 десятины и неудобной — 31 и 1/4 десятины. Имение находится в управлении. Представитель правления — Григорий Васильевич Борисов*.


* В.К. Гульдман. Поместное землевладение Подольской губернии. Каменец-Подольский, 1898 год
 

Чернятин. Парк

Підемо назад, до палацу, іншою дорогою, щоб вийти до південного фасаду. У будь-якому випадку — нам вгору
 

Поки ж розповім про останні власників маєтку. Отже, після польського повстання 1863 року маєтки учасників виступу були конфісковані в казну і продані. Умови продажу були прості — маєтки не могли продаватися полякам. Пан Вітославських у повстанні взяв участь, тому його спіткала та ж доля — конфіскація. Так в 1865 році Чернятин перейшов у володіння Миколи Олександровича Львова. Микола Олександрович Львів був сином Олександра Миколайовича Львова, камергера Найвищого Двору, підполковника Кінно-єгерського полку, героя битв при Малоярославце, Вязьмі, Красному, Борисові і Лейпцігу, в мирному житті складався членом Московського Комітету Піклування про в'язниці. Матір'ю його була Наталя Миколаївна Мордвинова, дочка адмірала і першого Морського Міністра. Микола Олександрович народився 21 травня 1834 року в Москві. Офіцер Кавалергардського полку, він був знайомий з Львом Миколайовичем Толстим, який бував у нього вдома на спіритичних сеансах. 29 квітня 1862 Микола Олександрович одружився з представницею древнього російського роду Марією Михайлівною Челіщевоi (29 липня 1843-1917) В 1860-і Микола Олександрович активно включився в проведення селянських реформ. Треба сказати, що його батько, Олександр Миколайович, був автором і творцем першого в Росії Громадської позикового Банку для селян, вклавши в його капітал особисті 10000 рублів. Микола Олександрович зайняв посаду мирового посередника, займався благодійністю. Він неодноразово обирався депутатом від дворянства Московського повіту, був почесним мировим суддею, дійсним членом "Товариства поширення корисних знань". У 1871 році Микола Олександрович попросив у міської влади Москви дозвіл на пристрій перед своїм московським будинком скверика на честь Олександра Сергійовича Пушкіна. Сквер замислювався як своєрідний пам'ятник Олександру Сергійовичу, так як розташовувався практично в центрі численних адрес, пов'язаних з поетом. Та й сам московським будинок Миколи Олександровича Львова — це колишній будинок друга Пушкіна, князя Петра В'яземського. Микола Олександрович помер в 1887 році і похований у Москві, на Новодівичому кладовищі. Могила не збереглася. Після його смерті, Марія Михайлівна виконала заповіт чоловіка і передала в дар Румянцевської музею сімейну колекцію живопису з декількох десятків найменувань. Сама Марія Михайлівна, як я вже сказав, була з роду Челіщева, про який Імператор Олександр I сказав — "Челіщева — честь і окраса своєї спільноти, блиск і опора Престолу". У Миколи Олександровича і Марії Михайлівни народилося одинадцять дітей, двох вони поховали в дитинстві. Одна з їхніх дочок, Варвара Миколаївна, що вийшла заміж за графа Олексія Олексійовича Бобринського, чиїм предком була сама Катерина Велика, залишила нам дуже цікаві спогади, які я трохи процитую далі.

Герб рода Львовых.

Герб роду Львовых.
 

Николай Александрович Львов

Микола Олександрович Львів
фотографIя юнок надана Аллою Петрівною Львовою
 

Чернятин. Парк

Не знаю чи видно вам, але ліворуч під заростями  теж залишки якоїсь паркової споруди
 

Чернятин. Парк

Це очевидно будиночок садівника — єдина будова, що збереглася, окрім палацу
 

Чернятин. Парк

Чернятин. Парк

Та каштанова алея, що була показана вгорі, вже не у вигляді алеї а у вигляді дороги проходить повз головний фасад палацу і проходячи через ось ці металеві ворота знову перетворюється на алею.
 

Піднявшись вгору від переходу між ставками ми знову потрапляємо до палацу, з його південного, колись головного, боку. Тут тільки розумієш, наскільки він великий.

Чернятин. Дворец

Надамо слово Варварі Миколаївні Бобринської, дочки останніх власників маєтку: *

 "У 1860-х рр. було повстання в Польщі, і конфісковані польські маєтки були пущені в продаж. Батько мій купив маєток у Кам'янець-Подільської губернії. Маєток належало пану Вітославських і як все поляки, заражені мрією бути польськими королями, садиба його була побудована з цією думкою. Дім готичний, з різьбленого каменю, з готичними вікнами, з величезною кам'яними сходами, збоку — поєднана галереєю башточка. Парк на 30 десятина, чудовий, розпланований англійським садівником, групувалися дерева так, щоб світла зелень була перемішана з темною. Дім -замок стояв на пагорбі, біля підніжжя був зарослий ставок".


Главный корпус (слева) посредством перехода в виде арки и галереи сверху соединяется с еще одни прямоугольным двухэтажным корпусом с башней. На гравюре из польского издания "Иллюстрированный еженедельник", датируемой 1870-м годом, видно что окончание башни было совсем другое, скажем в рыцарском стиле, и довершал это флагшток. Сравнивая гравюру 1870 -го и нынешний вид, сразу видно, к сожалению, отсутствие готических остроконечных башенок. С этой стороны фасада они полностью уничтожены и дворец сильно потерял от этого. По имеющимся фотографиям, башенок уже небыло в начале 1970-х годв. Жаль.


* тут і далі цитується за книгою А.Л. Львовою та І.А. Бочкарьової "Рід Львових", Торжок, 2004.
 

Чернятин. Дворец

Якщо придивитися до малюнка з " Тижневика", і також згадати приведений вище малюнок Наполеона Орди тієї ж дати, то… взагалі нічого не зрозуміло. Куди подівся у нього фасад з левами? Де довгий не симетричний фасад?) Пояснення є. Просто малюнок з журналу,  мабуть, зроблений був до 1841 року — до першої серйозної переробки палацу, коли західне крило — торець будівлі на гравюрі вгорі — був перетворений на знайомий нам вже фасад, який охороняється левами. Він був вирішений абсолютно в тому ж не симетричному стилі, що і цей, південний. Тому як і на південному фасаді в лівій частині — був влаштований ще один вхід — не такий як тут, а з двома прямокутними терасами із статуями левів.
Тоді ж був змінений ганок на той час — головного входу.
Отже. Подивимося на еволюцію ганку.

Чернятин. Дворец

До 1841 року. Головний вхід палацу. Дуже скромний, слід сказати, і, на мій погляд, якось випадаючий із загальної архітектури
 

Чернятин. Дворец

Фотография 1972 года. Новый вариант этого входа. Было пристроено большое прямоугольное крыльцо, расчлененное аркадой и продолженное полукруглой террасой, окаймленной двумя лестничными маршами. Обратите внимание на немного разрушенное ограждение небольшой полукруглой террасы — сейчас его вообще нет — см. фото ниже.
 
Чернятин. Дворец
2008 рік. Ганок все одно вражає. Невідомий на жаль архітектор, який здійснив переробку палацу, але пройшла вона на мій погляд, дуже вдало.
 

Чернятин. Дворец

Над ганком замість маленького балкончика виріс великий красивий балкон.
 

Чернятин. Дворец

Усередині ганку ось такі готичні чи закладені, чи псевдо-віконця. Швидше псевдо — перед ними своєрідне підвіконня — із закругленими бічними сторонами і з заглибленням — нагадує ванну. А над ним — дві голівки ангелків. Всі разом думаю було фонтанчиком — вода лилася з ротів ангелків.
 
Чернятин. Дворец
З іншого боку ганку — таке ж, але вже повноцінне віконце, і якщо подивитися в нього, видно напівкруглий вестибюль
 
Чернятин. Дворец
А ось так зістикуються два фасади.
 

 Ми все ходили і милувалися ганкам, як раптом з тих самих залізних воріт вилетіла (насправді просто виїхала)) машина і попрямувала прямо до нас. Тут треба додати, що гуляючи навколо палацу і по парку ми жодної живої душі не бачили. З машини вийшли міцні молоді люди і до нас. Ну загалом усе, вирішили ми… Рішучою ходою підійшовши до нас, вони катували нас хто ми і що ми тут робимо, а потім… — запропонували нам… увійти всередину!!! Ми думали зараз бити будуть, а виявилося — це місцеве прихильне до відвідувачів керівництво!
Ось це удача, спасибі! Так що тепер є можливість побачити готичне диво всередині. Розпочнемо з вестибюля.

Чернятин. Дворец

Всередині багато чого збереглося і усе в досить пристойному стані. Правда ось хто не полінувався це усе ТАК розфарбувати…))) Ну краще так, чим роздовбане покинуте або крите гіпсокартоном. Чи, не дай Бог, пофарбоване ненависною мною блакитною фарбою…))
Такий же готичний стиль, як і зовні, витриманий і в інтер'єрі.

Варвара Миколаївна Бобринська: —

"Будинок цей мав чудові двері дерев'яної мозаїки. … Стелі були покриті білими фігурами, в кімнаті з готичними вікнами і двома загостреними штиками-вежами на стелі було зображення всіх гербів всіх губерній польських".

Чернятин. Дворец

Над вхідними дверима є ось такий рицарський герб.
 

Чернятин.

Вестибюль прикрашає шикарний камін
 

Чернятин. Дворец

І шикарна стеля…
 

Чернятин. Дворец

прикрашена в центрі гербом Вітославських
 

Чернятин. Дворец

Парадні сходи
 

Чернятин. Дворец

У кінці першого сходового прольоту — теж камін, розташований під вікном.
 

Чернятин. Дворец

Чернятин. Дворец

Підіймаємося на другий поверх.
 

Варвара Миколаївна Бобринська: —

"Грубки не кахельні, а пофарбовані, білі, не стикалися зі стінами; таким чином, ззаду залишався маленький коридорчик, достатній для того, чтоьи ми, діти, там ховалися … Купивши Чернятин, батько мій перевіз туди всю сім'ю і п'ять років безвилаздно ми прожили там".

Чернятин. Дворец

Тут теж суцільно готика і цілих дві печі!
 

Чернятин. Дворец

Шикарна піч!
 

Чернятин. Дворец

Стеля другого поверху — місцями вже без прикрас, але ціла.
 

Чернятин. Дворец

Заходимо в абсолютно готичні стрілчасті двері і потрапляємо у вестибюль другого поверху. Про блакитну фарбочку я, мабуть, помовчу…))
 

Чернятин. Дворец. Интерьер.

Не раз висловлена мрія — як тільки стану президентом, першим наказом забороню продаж в сільській місцевості блакитної фарби…
 

Чернятин. Дворец

Ви тільки подивіться на приголомшливу пластику цих розеток. (Добре, що їх не пофарбували))
 

Чернятин. Дворец

Обробка стін палацу включала викладені мозаїкою стіни. Ось від цього, на жаль, нічого не залишилося. У палаці була чудова бібліотека, сліди якої втрачаються після 1917 року, за винятком декількох томів з екслібрисами Вітославських 
 

Чернятин. Дворец

З палацових меблів ми знайшли тільки ось цих два дзеркала… І на тому спасибі..
 

Чернятин. Дворец

Чернятин. Дворец

Але не засмучуйтеся — зате ми знайшли… палацовий театр!!! Звичайно в цьому залі його важко упізнати, але подальші фотографії не залишать у вас сумнівів. Придивіться — в кінці залу — завіса!

Чернятин. Дворец

Зал собі і зал, але ж ні — театр!
 

Ось вона — сцена. Начебто тут намічається музей…
 

Чернятин. Дворец

Який чудовий, левово-мисливський фриз!
 

Чернятин. Дворец

А ось і суфлерське місце.
 

Чернятин. Дворец

Зал для глядачів також багато декорований — прекрасний фриз 
 

Чернятин. Дворец

…. і дракони над вікнами.
 
Чернятин. Дворец
Як красивий палац в променях сідаючого сонця!
 

Чернятин. Дворец

Загальний план палацу після 1841 року.
 

 Але ми навіть не обійшли ще палац з іншого боку! І не бачили вежу зблизька. Так що пішли)

Чернятин. Дворец

Зубчаста обробка верху вежі після реконструкції була замінена на великий фриз
 

Чернятин. Дворец

Вежа з'єднується з палацом двоповерховим аркадним переходом
 

Чернятин. Дворец

Стрілчасті вікна, грати балкону…
 

Чернятин. Дворец

… і теж якісь геральдичні щити.
 

Чернятин. Парк

Йти не хочеться…)
 

Чернятин. Дворец

Східна сторона палацу.
 

Чернятин. Парк

Ще раз по каштановій алеї і в дорогу!
 

Чернятин. Дворец

Пам'ятаєте ці ворота — на іншому кінці алеї, по якій ми заходили сюди на самому початку? Це вони з іншого боку. При Марії Михайлівні сюди недалеко приїжджав потяг, доставляючи хазяїв і їх гостей прямо до палацу
 

Чернятин.

А це ще одні ворота, трохи віддалік від головних, але зате вони зберігають пам'ять про Маріє Михайлівні Львовою —
 

Чернятин.

 — вони прикрашені її вензелями. До її характеристики говорить те, що купивши палац, вона не знищила пам'ять про його будівельників — Вітославських — їх герби, і герби їх родичів Дембовських можна бачити навіть зараз
 
Після смерті в 1887 році чоловіка, Марія Михайлівна стала останньою власницею маєтку Чернятин. За своїм походженням вона була далекою родичкою відразу двох поетів — Олександра Сергійовича Пушкіна і Олексія Степановича Хомякова. Її дочка, Варвара Миколаївна Бобринська пише у своїх спогадах про матір: —

"Марія Михайлівна вийшла заміж дуже рано. … Дуже обдарована від природи, з уявою гарячим, багатим, поривчаста і дуже захоплена, завдяки своєму спорідненості і великій дружбі з Хомякова відразу увійшла в середу слов'янофілів і потрапила цілком під їхній вплив".

Як я казав, у Львових було шестеро дітей. Відомо, що влітку сім'я наймала вагон і приїжджала з Москви в Чернятин на все літо …
Марія Михайлівна також як і чоловік займалася благодійністю, наприклад в Москві під її піклуванням знаходилася школа. Завдяки їй палац відомий більше як палац Марії Михайлівни, а не її чоловіка. Крім Чернятина, їй належали сусідні Маньківці і Токарівка. Достеменно відомо, що була вона занесена в дворянську книгу московської губернії. Померла Марія Михайлівна або в 1915 (тоді їй повезло), або в 1917, або в 1921 (тоді — не дуже). Смерть застала її в Кисловодську, на лікуванні. Похована поруч з чоловіком, на кладовищі Ново-Дівочого монастиря в Москві.

Мария Михайловна Львова (Челищева)

Марія Михайлівна Львова (Челіщева)
свiтлина надана Аллою Петрівною Львовою
 

Чернятин. Парк

Деталі воріт.
 

Чернятин.

Поряд з воротами — хвіртка
 

Чернятин.

 прикрашена дворянською короною
 

Чернятин. Дворец

Деталі хвіртки
 

Чернятин.

Ворота з вулиці. 
 

Чернятин.

Ех добре тут. Серце радіє, що бережуть в міру сил палац. Місце найкрасивіше. Але нам пора. Попереду була довга дорога в Хмільник… Прощавай, Чернятин!!! Може коли-небудь ще побачимося. Хотілося б…


Перейдя по ссылке, вы можете прочесть отрывки из воспоминаний Михаила Александровича Львова.


знімки зроблені 14 жовтня 2008

8 thoughts on “Чернятин.

  1. Я восхищён людьми, которые создали такую красоту и благодарен тем, кто её сохранил до наших дней. Кажется что, люди, жившие в те времена были способны на большее, чем наши современники.

    Чернятин М.С., г. Красноярск

    • Привет Красноярску!) Да, жаль что мы нынешние не можем это все в должной мере оценить и сохранить — богатство, доставшееся нам бесплатно.

  2. Уважаемый Сергей Котелко!

    Такое богатсво: дворец и парк могут быть под охраной ЮНЕСКО.

    Предлагаю направить обращение и Ваш материал в Верховную Раду Украины для оценки и включения дворца и парка в список Всемирного наследия и под охрану ЮНЕСКО.

    Если понадобится поддержка со стороны, будем оказывать содействие.

    С уважением Михаил Сергеевич, г. Красноярск

    • Даже не знаю что Вам сказать. Только на моем сайте есть еще не мало мест, которые посоперничали бы по красоте с Чернятиным, но и до них никому нет дела. О ЮНЕСКО мысль интересная, но они не берут под свою защиту изуродованные людьми памятники — только приведенные в оригинальный, аутентичный вид, т.е. если они видят что самой стране, где есть этот памятник, он не безразличен. Ну а Вы понимаете и видите, что он безразличен и до оригинального аида ему как до Луны. Все что смогли сделать — покрасить его весь красной краской (это уже после того, как мы там были, тогда он был розовый).  Поэтому это не вариант.

  3. Может быть не вариант, однако пусть депутаты поспорилибы над достоянием республики, среди них найдутся прогресивные и государственные деятели. Сколько их? Может быть попрося финангсовой помощи, или выставят на продажу с целью сохранения культурного наследия. Ведь покупают же замки за рубежом.

    • У нас пока нет ни такого отношения к своей истории, ни особо прогрессивных депутатов. Да и затраты  там — многомиллионные, если конечно занятся именно реставрацией, а не опять все покрасить. Для того чтобы найти под это деньги, нужен какой-то бизнес-план, чтобы эти деньги вернуть. Второй вариант — меценат, но в это я вообще мало верю. Вообще я что то последнее время мало верю в то, что в данном вопросе что-то может изменится в лучшую сторону. И вовсе не во власти тут дело. Точнее не только в ней. Ну это другой вопрос)

  4. Всётаки надо что-то предпринять. Ваш материал должен сыграть какую-то роль для сохранения историко-культурного наследия. Варианты ещё не исчерпаны.

    Предложить ввести налог на доходы выше их установленной планки если не для всех, то для определённой категории предпринимателей.

    Это будет стабильным вложением в сохранение особо значимых ценностей. Должны же мы не только помнить, но и хранить прошлое, что безусловно связано с будущим и нашим величием, пока ещё не утраченным.

    • я поддерживаю Ваше стремление что-то сделать, но я выше крыши прыгнуть не могу. Чернятин — хоть и весьма интересное, но лишь одно из многих мест, а хочется успеть все, что еще осталось, увидеть и запечатлеть, описать, сделать материал, выложить его на сайте. Этих мест сотни, если не тысячи, каждое из них доживает свой век, у многих была великоленая или просто интересная история — на все это нужно время и на все это нужны средства, успеть бы это сделать…

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *